«За крок до прірви»: куди мер Бакликов затягує місто Лебедин

Серед 10 кандидатів на посаду мера Лебедина найбільш одіозною фігурою є чинний міський голова Олександр Бакликов. Що ж зробив цей 56-річний спритник за 5 років свого «хазяйнування»? Чи варто йому вдруге довіряти долю 27-тисячного міста?

Готуючись до жовтневих виборів, «дорогий» Олександр Миколайович розвернув бурхливу агітацію не лише на фейсбуці, а й на створеному «під себе» сайті («baklykov.pp.ua»). Звертаючись до лебединців у своїй розрекламованій «виборчій програмі 2020-2025», він написав ось таке: «5 років тому ми з вами зупинились за крок до прірви…».

Як показало подальше життя, горе-керманич дійсно мав рацію: під час його п’ятирічного «керування» до болі рідне місто ледь не звалилось у ту саму прірву, про яку він сам так завзято заявляв. А втім нічого дивного тут немає: у 2015-му Бакликов прийшов до влади з нульовим досвідом управління. До обрання на посаду мера мав невеличкий стаж слюсаря і токаря (до армії та після неї), вчителя фізкультури, трудового навчання та історії. Два роки був дрібним підприємцем, зовсім трішки (близько року) – сіреньким спеціалістом оргвідділу Лебединського міськвиконкому.

У крісло міського голови Бакликов «заплигнув» із якогось МПП «Альфа». Якими ж «досягненнями» може похвалитися чинний мер перед потенційними виборцями?

На своєму «бакликовському» сайті він щедро вішає лапшу про те, як у Лебедині «почали будувати дороги, закуповувати нову комунальну техніку….». Насправді ж ситуація інша: місто опинилось у жахливому стані через погані  дороги. Хоча, як стверджує сам мер на своєму сайті, «влада міста виділила 2,3 млн грн коштів міського бюджету на співфінансування ремонту дороги Суми-Лебедин». Як проходив цей «ремонт», незрозуміло, але кошти списувались і «відмивались» доволі активно.  Причому мерське оточення добряче підзаробляло на так званому «ямковому ремонті». У разі своєї перемоги на виборах Бакликов обіцяє «продовжити ремонтні роботи на тротуарах міста». Скільки мільйонів гривень (чи навіть доларів) він знову хоче «відмити» через міський бюджет?!

Наразі колишній невдаха-підприємець запам’ятався лебединцям гучними «пожежами» у власних приміщеннях аптеки та ще однієї точки, яка торговою так і не стала. Йдеться про порожнє приміщення, яке Бакликов хотів «змайструвати» під магазин: придбав цю занедбану будівлю з метою підзаробити на солдатах. Але згодом спіймав облизня: реальних покупців на товар не знайшлося, бо військову частину розмістили в іншому місці. Отож, новоспечений «керманич» придумав собі інший бізнес: застрахував і аптеку, і магазин, а потім їх якимось дивним чином хтось «підпалює».

Про те, що «спалені» аптека і магазин належать родині Бакликова, ще торік повідомляли у відділі комунікацій поліції Сумщини. Але до кримінальної відповідальності ні самого мера, ні його родичів чомусь так і не притягували. Водночас завдяки цим «пожежам» Олександр Миколайович відразу двох зайців убив: і страховку отримав, і «проїхався» по своїх опонентах, які буцімто йому «помстилися».

До речі, загадкові «месники-опоненти» поводяться якось особливо: «підпалюють» не саму аптеку (розміщену в колишній лазні), а лише передбанник. Причому «пожежу» можуть влаштувати навіть під час проливного дощу (напевно, щоб заощадити запаси води, привезеної вогнеборцями). То чи ж варто дивуватися, що такі «підпали» все частіше нагадують день сміху. Хоча, якщо розібратись, то це вже сміх крізь сльози.

Окрім віртуальних «пожеж», Олександр Миколайович «прославився» реальною зарплатою для себе любимого: щомісяця справно отримує близько 60 тисяч грн (понад $2000!). Напевно, дається взнаки диплом бухгалтера, отриманий ще в 1996 році у Харківському фінансово-економічному інституті. Ще одне мерське «досягнення» – у сфері екологічній: під час його правління засохло Лебединське озеро, яке було однією з визначних пам’яток і улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів.

Рятувати занедбане озеро міському голові було просто ніколи. Його більше цікавить «водичка», яка щедро ллється на створеному ним сайті («baklykov.pp.ua»). Зокрема, там розміщена так звана «заява патріотичних сил Лебединщини»: у ній про Олександра Миколайовича сказано, що він «трудоголік». Очевидно, слово «трудоголік» на сайті взято в лапки недарма: так про нього можна сказати лише в переносному значенні.

Щодо «патріотичних сил Лебединщини», то їх на тому ж сайті уособлює такий собі Іван Лозинський, який приперся чи то з Канади, чи зі Штатів. Його покійний батько, як стверджують місцеві старожили, був поліцаєм, прислужував фашистам, брав участь у розстрілах людей, а потім накивав п’ятами разом з німецькими обозами і згодом опинився за океаном. Тепер настала черга за синочком, який прислужується вже владі Бакликова. При цьому він позиціонує себе в ролі голови правління «Благодійного фонду імені Івана Григоровича Лозового» й намагається спростувати інформацію про те, що не має жодного стосунку до свого тезки Івана Лозового, який теж є кандидатом на посаду міського голови.

P.S.

Приємно, що наша публікація викликала доволі великий інтерес читачів. Небайдужі мешканці міста навіть самотужки зробили веселий відео-ролик, який зараз активно шириться у мережі.

Але і це ще не все…

Пильні лебединці

Помітили, що одного сонячного дня, мер Лебедина поїхав на межу міста щоб «без зайвих очей» зустріти одного дуже важливого але «таємного» гостя.

Про що говорили два приятеля достеменно не відомо ….

Думаємо, що варто про це запитати самого Бакликова.

Хоча …. Є одна версія, яка ґрунтується на інформації з оточення мера  (поки ще)  та полягає в тому, що Бакликов спільно зі своїм кумом-екс-нардепом Олегом Медуницею вирішили укласти таємний союз з «екс-регіоналами» на чолі із Молотком для збереження при владі будь-яким чином.

Що може бути потрібно таким пройдисвітам від колишніх «ригів» (до речі «регіонали», як відомо, колишніми не бувають… )?  Звісно це, як правило, пошук джерел фінансування виборів, а також можливість отримання політичного «даху» на столичному рівні…

От бачите, пане Бакликов, розгадати мотиви вашого таємного союзу зовсім не складно!